Сфера рекреаційного обслуговування в Криму: загальна характеристика і проблемні питання

2 790 просмотра

“Все в одному”
Крим по праву називають природною перлиною Європи. Чарівність півострова і особливості його обрису дозволили відомому у світі чилійському поету Пабло Неруді назвати його “самою чудовою медаллю на грудях Землі”. Тут на стику помірних і субтропічних широт сконцентровані в мініатюрі характерні риси її природи: гори і рівнини, стародавні вулкани і сучасні грязьові сопки, моря і озера, ліси і степи, ландшафти причорноморського субсередземномор’я і напівпустеля Присиваш’я.
Територія Кримського півострова омивається Чорним та Азовським морями, що належать до басейну Атлантичного океану. Півострів займає площу в 27 тис. кв. км і приблизно однаково віддалений від екватору і Північного полюсу. На півночі півострів з’єднаний семикілометровим Перекопським перешийком з материком (Херсонська область України). З півночі на південь він протягнувся на 200 км, а з заходу на схід – на 325 км.
У Криму переважають морські кордони, протяжність лінії узбережжя складає 1000 км. Рекреаційні ресурсі півострова є унікальними, оскільки поряд з сприятливими кліматичними умовами і багатою природою включають до себе і лікувальні мінеральні води та грязі.
Курортні зони
У межах курортного узбережжя Криму з точки зору рекреаційного освоєння традиційно виділяються Південний, Західний, Південно-східний і Північно-східний курортно-рекреаційні райони, для яких характер освоювання, ступінь використання ресурсів і виникаючі при цьому проблемні ситуації істотно розрізнюються.
Південний район або Південний берег Криму (ПБК) є курортною територією, близькою за своїми природними ландшафтами до курортів Середземномор’я. Проте у літній період ПБК характеризується низькою вологістю повітря, що у поєднанні з теплим субтропічним кліматом робить його цінним для лікування легеневих і серцево-судинних захворювань.
ПБК займає вузьку узбережну смугу південного макросхилу Головної гряди Кримських гір загальною довжиною близько 100 км при ширині від 1 до 3–5 км. Площа території (відповідно до схеми районного планування ПБК) складає майже 380 кв. км і включає землі курорту Велика Ялта і м. Алушти.
Від інших районів Криму Південний відрізняється декілька більшою протяжністю періоду комфортної погоди (в середньому більше на 10–12 діб) і купального сезону (до 120 діб на рік), тривалою історією рекреаційного освоєння (активно з XIX століття) і крайнім дефіцитом практично всіх основних видів рекреаційних ресурсів.
У ландшафтному аспекті узбережна смуга ПБК має складний горбистий рельєф, пересічений долинами невеликих річок. Берег слабко порізаний невеликими бухтами, пляж гальковий. Для узбережної смуги характерна рослинність середземноморського типу, в тому числі в парках, садах, виноградниках, плантаціях ефіроносів. Гори круто обриваються в напрямку моря, прикриваючи узбережну смугу з північно-західної сторони. У часи Радянського Союзу рекреаційний потік на ПБК складав біля 2,8 млн чол. або 39% від сумарного потоку (СП) в Криму.
Західний район включає до себе узбережжя степного Криму довжиною близько 100 і шириною до 50 км (м. Євпаторія, землі Сакського, Бахчисарайського і Сімферопольського районів). Освоєння території в межах Західного району нерівномірне (також як і густота постійного населення). В минулому рекреаційний потік на цей район складав 1,7 млн чол. або 24% від СП в Криму.
Південно-східний район займає майже 120 км Чорноморського узбережжя Криму і включає землі Судакського району і м. Феодосію. Постійне населення складає близько 120 тис. чол. По забезпеченості рекреаційними ресурсами район істотно поступається Південному і Західному районам. Свого часу рекреаційний потік на Південно-східний район складав 1,2 млн чол. або 17% від СПК.
Північно-східний район включає до 200 км Азовського узбережжя Кримського півострова і близько 40 км Чорноморського узбережжя у межах території Керченського півострова з м. Керч. Район найменш освоєний в рекреаційному відношенні. Раніше на Південно-східний район приходилося біля 8% загального рекреаційного потоку.
Перспективним в рекреаційному відношенні є територія узбережжя Чорноморського і Роздольного районів Криму, яка ще слабко освоєна.
У ландшафтному аспекті місцевість Західного, Південно-східного і Північно-східного курортно-рекреаційних районів відрізняється від ПБК. Вона представляє собою низинну рівнину, яка пересічена річними долинами, яругами та балками. Місцями вдовж узбережжя тягнуться ланцюжки солених озер. Рослинність, окрім культурних насаджень, представлена кущами, степним різнотрав’ям або має напівпустельно-солончаковий характер. Характер узбережної смуги на різних ділянках неоднаковий. Вона слабко порізана. На північному узбережжі Чорного моря і на Азовському узбережжі – велика кількість піскових кіс і утворених ними заток. Пологі ділянки з широкими (до 100 м) пляжами чергуються з обривистими, нерідко без пляжної смуги. Пляжі на всьому своєму протягу утворені кварцовими і кварцово-карбонатними пісками.
Перший ландшафтний тип місцевості курортно-рекреаційних районів характерний багатьом районам Чорноморського басейну: Сочинському, Туапсінському та Геленджикському курортним районам (Російська Федерація), Абхазькому та Аджарському курортним районам (Грузія). Ландшафт місцевості курортно-рекреаційних районів другого типу притаманний Анапському курортному району (Російська Федерація), узбережжю Румунії та Болгарії.
Клімат
Порівняння кримських курортів з курортами країн Чорноморського басейну показує, що річний середньодобовий температурний режим курортної зони (особливо ПБК) подібний курортних зон інших країн Чорноморського басейну і наближається до притаманного курортним зонам Середземного моря. Найбільш холодним місяцем на більшості морських курортів Криму є січень. Негативні середньодобові температури на ПБК фактично не спостерігаються. Морозний січень характерний для Західного та Північно-східного районів півострова. Температура води – у межах 6–9С°. Самими теплими місяцями на морських курортах Криму є червень, липень і серпень. Середньодобова температура досягає 22–25°С, середньодобова температура води – 18–23°С.
Ще одним важливим кліматичним показником, від величини якого залежать суб’єктивні відчуття комфортності, є вологість повітря. Для чорноморських курортів України характерна підвищена вологість у зимові, весняні та осінні місяці і нормальна – влітку. Порівняння з курортами країн Чорноморського басейну та курортами країн Середземноморського басейну дозволяє зробить висновок про комфортність кримських курортів (особливо ПБК) стосовно показника вологості.
Неменше значення при розгляді курортів має штормова погода і кількість сонячних днів протягом року. Серед морських курортів України ПБК має найнижчу кількість днів штормів, основна кількість яких припадає на зимові місяці та перший місяць весни. На підставі порівняння з курортами країн Чорноморського та Середземноморського басейнів можна зробити висновок про достатню комфортність на курортах Криму (особливо ПБК) стосовно показника штормових днів. Аналогічна ситуація стосується кількості сонячних днів протягом року.
Таким чином, за своїми фізико-географічними і кліматичними особливостями, разом з рекреаційними показниками АРК займає третє місце в ієрархії курортних місцевостей Європи і найближчих регіонів Азії та Африки, а курортна місцевість Криму (за виключенням ПБК) – п’яте місце з дев’яти груп.
Природні проблеми
Поряд з унікальними рекреаційними характеристиками місцевості в Криму мають місце і негативні природні особливості території. Мова йде про перебіг негативних природних і природно-антропогенних процесів, що впливають на літогенну основу ландшафту. У зв’язку з прискореним розвитком у 60-ті роки курортного господарства на узбережжі і загостренням дефіциту територіальних ресурсів почали освоюватися більш складні ділянки місцевості з інтенсивним проявом зсувних і абразійних процесів. Необхідність не тільки пасивного, але й активного інженерного захисту території в умовах великомасштабного будівництва на складних територіях зумовила актуальність розробки та застосування на практиці якісно нових заходів, спрямованих на стабілізацію або ліквідацію небажаних геолого-геоморфологічних процесів і явищ на ділянках, які раніше вважалися непридатними для освоєння.
З 244 кв. км площі ПБК (від мису Айя до гори Аю-Даг) на зсувні контури доводиться більш 19 кв. км. (7,9%). Крім того, до площі нестійкої території входить 23,5 кв. км (9,8%) Прияйлинської зони та 2,2 кв. км (1%) території, що зайнята брилевими навалами й кам’яними осипами за межами південного обриву Яйли – разом 44,7 кв. км (18,7% площі ПБК). У зв’язку з активною господарською діяльністю і активним освоюванням території кількість зсувних ділянок збільшується, що стає проблемним питанням в умовах недостатнього фінансування.
Більше половини зсувів і зсувонебезпечних ділянок знаходиться на ПБК. З них близько половини є активними. Усі природні зсуви відносяться до гідрологічної мережі (71%) і морського узбережжя (29%), 2/3 зсувів займають схили крутизною від 10 до 25°. Розвиток цього небезпечного геологічного процесу вимагає комплексного вивчення природних і техногенних факторів зсувоутворення і розробки комплексу протизсувних заходів і заходів по укріпленню берегів, включаючи регулювання поверхневого стоку, перехоплення і відведення підземного стоку і механічне втримання зсувних мас, а також будівництво для підтримання різних споруд, розробку спеціальних конструкцій будинків і т.д. Вартість таких робіт свого часу по району Великої Ялти складала більше 20 млн рублів (у перекладі на сьогоднішні ціни – близько 20 млн. дол. США).
Загалом аналогічні проблеми притаманні і Південно-східному та Західному районам. Це призводить до зменшення територіальних ресурсів та істотного подорожчання рекреаційного освоєння узбережжя Криму.
Сучасний стан берегозахісних споруд за оцінкою ДП “Кримське протизсувне управління” є незадовільним і не забезпечує потрібний захист узбережжя: 40% об’єктів зруйновані або знаходяться в аварійному стані.
Проблеми
діяльності людини
Поряд з природними якостями, притаманними курортної місцевості, рекреаційне господарство Криму постає перед проблемою антропогенного засмічення таких ресурсів. У зв’язку з глобальним забрудненням біосфери, а також наявністю потужних локальних джерел полютантів (хімічна промисловість, сільське господарство, транспорт, нафтобази, недостатньо очищені стоки і водоскиди та ін.) спостерігаються значні рівні різноманітних забруднень. Більшість з них є високотоксичними для людини. Накопичення полютантів являє собою реальну небезпеку для збереження лікувально-оздоровчого потенціалу і при подальшому збільшенні забруднення може призвести до незворотних змін і деградації курортно-рекреаційних ресурсів, а також втрати значущості курортів Криму загалом.
Проблема охорони від антропогенного забруднення пов’язана з іншим важливим питанням – необхідністю (і відсутністю) моніторингу забруднення, оскільки немає відповідної організаційно-технічної системи реєстрації і аналізу забруднення курортно-рекреаційних ресурсів Криму.
Ще одною проблемою курортно-рекреаційних ресурсів Криму є скорочення і забруднення площі пляжів. Спостерігається тенденція скорочення їхньої ширини на 0,5–3 метри на рік. Основний вплив тут здійснює антропогенний фактор і, в першу чергу, рефулірування донних відкладень з метою добування піску для будівництва. Так, наприклад, рефулірування піску в акваторії Євпаторійського порту призвело до втрати міських пляжів, а добування піску в Ялтинській бухті зменшило ширину Чукурларського пляжу.
Мрячні перспективи
Крим був і сьогодні продовжує бути специфічним регіоном, де зосереджено велику кількість унікальних кліматичних зон і екологічних заповідників. Якщо не буде вжито принципових і радикальних заходів для стабілізації екологічної ситуації, то ми поступово втратимо цей унікальний регіон. У цілому, екологічна і курортно-рекреаційна складові невід’ємно пов’язані із суспільним розвитком Криму, в чому має проявлятися система регуляторів і обмежень регіонального природокористування. А тому екологічні проблеми регіону можуть бути кардинально вирішені лише за умов позитивних змін у соціально-економічному стані суспільства. Владі як Автономної республіки, так і України слід приділяти більше уваги вирішенню цих питань.
Автор:
О.С. Шаптала
доктор наук з державного управління
кандидат медичних наук